Вищий господарський суд України у своїй постанові від 6 червня 2012 року з справі № 5023/2442/11 прийшов до висновку, що фактично третейські суди можуть розглядати спори, які на сьогоднішній момент не підвідомчі їм, а саме - спори, що стосуються нерухомого майна, включаючи земельні ділянки.

Підставою для такого висновку послужило те, що третейська угода у вигляді третейського застереження в договорі було укладено до введення зазначеного обмеження в ст.6 Закону України «Про третейські суди» і ніким раніше не було оскаржене, а також відсутнє визначення третейського суду про відмову в розгляді справи.

Хоча, на мою думку, даний висновок ВГСУ трохи абсурдний - виходячи з аналогії скасування договірної підсудності, відповідно до якої сторони могли домовитися про розгляд спору в конкретному суді. А після вступу даної норми в силу, суди, не дивлячись на існування в раніше підписаних договорах застережень про договірну підсудність, відмовляли сторонам у відкритті провадження.

У зв"язку з тим, що більшість іпотечних і кредитних договорів було укладено до 31.03.2009 (дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів»), то в банків з"явилася можливість розглядати в третейських судах спори, пов"язані із зверненням стягнення на предмет іпотеки за такими договорами.

Для клієнтів же банків, що мають прострочену заборгованість, з"явилася досить велика ймовірність втратити право власності на заставне майно за допомогою рішення третейського суду.

З плюсів для фінансових установ можна відзначити з"явилася можливість розглянути позов про звернення стягнення на предмет іпотеки в третейському суді. Однак, не завжди використовуючи таку можливість, фінансові установи зможуть добитися швидкого і ефективного результату. Як показала практика, хоча третейський розгляд і значно швидше, однак отримати остаточне рішення буває досить складно. Це пов"язано з можливістю оскарження самої третейського застереження, рішення третейського суду, визначення про видачу виконавчого листа на підставі рішення третейського суду і т.д.

При цьому те, що для фінансової установи є плюсом, для позичальника буде мінусом, і навпаки.

У разі бажання банку розглянути спір, пов"язаний із зверненням стягнення на предмет іпотеки в третейському суді, у клієнта залишається два способи - або оскаржити третейське застереження, або домогтися в третейському суді ухвали про не підвідомчості спору.

Крім того, згідно з нормами чинного законодавства суди зобов"язані зупиняти виробництво про видачу виконавчого листа на підставі рішення третейського суду, поки розглядається спір про недійсність рішення третейського суду.

Окремо варто відзначити, що до цих пір в судах не склалося єдиної думки щодо підвідомчості третейським судам спорів пов"язаних із захистом прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). У цьому зв"язку також можуть бути оскаржені рішення третейських судів, які стосуються договорів споживчого кредитування.

До того ж, саме рішення про звернення стягнення найчастіше не вирішує питання з погашенням заборгованості перед фінансовою установою, і новий інструмент цьому так само не сприяє.

До кризи третейське застереження використовував тільки ряд великих банків. У період же кризи, досить велика кількість банків почало включати третейське застереження в нові договору та договору реструктуризації.

Однак, у зв"язку з неоднаковим застосуванням законодавства, що стосується захисту прав споживачів, загальним спадом кредитування та укладення нових договорів, а також відмовою платоспроможних клієнтів від підписання договорів містять третейське застереження, кількість таких договорів значно зменшилася.

Зі своєї практики можу відзначити ряд банків, використовують третейське застереження протягом досить тривалого часу, це в першу чергу Укрсоцбанк, Альфа-банк і Правекс банк. Останній після придбання його італійцями виключив з договорів третейське застереження.

На сьогодні третейське застереження можна зустріти вже в більшості договорів Дельта-банку, Шведбанка, Універсал банку, банку «Форум», Ерсте банку, Платинум банку та ін

Суми спорів, за якими приймаються рішення третейськими судами, варіюються від декількох тисяч до декількох мільйонів гривень, хоча більшість сум в суперечках розглянутих третейськими судами, за моєю інформацією, не перевищує 100 000 гривень.

Предметом же даних спорів у 99% випадків є стягнення заборгованості за укладеними кредитними договорами.

Незважаючи на інформацію, що з"явилася можливість розглядати спори про звернення стягнення на предмет іпотеки в третейському суді, я б все-таки рекомендував сідати за стіл переговорів - як позичальникам, так і фінансовим установам, і шукати спільний вихід із ситуації, що склалася, не перекладаючи відповідальність один на одного.

Ростислав Кравець,
 Адвокат, старший партнер АК «Кравець, Новак і партнери» для сайту ЮрЛіга 

посилання на оригінал статті: http://jurliga.ligazakon.ua/blogs_article/139.htm

 


Назад Друк

Контакти

Адреса: 03057, м Київ, вул. Вадима Гетьмана, буд. 1, корп. Б, офіс 4
Телефони: +38(093) 604-64-17
Email: info@arbitrate.com.ua