«ЮРИСТ & ЗАКОН»

СУДОВА ПРАКТИКА

23.10.2012 - 25.10.2012, № 69

Ірина Тодоренко

Закон «Про третейські суди» надає як юридичним, так і фізичним особам право передачі на розгляд третейського суду будь-якого спору, що виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, чітко передбачених законом. Як результат такого розгляду спору - на руках у сторін рішення третейського суду, яке сторони в більшості випадків виконувати не поспішають. Саме для таких випадків ЦПК передбачено можливість в порядку цивільного судочинства отримати виконавчий лист на примусове виконання такого рішення третейського суду.

Що стосується питання розгляду справ про видачу виконавчих листів на примусове виконання прийнятих рішень третейських судів по спорах, що виникають з цивільних правовідносин, то такі питання розглядаються судом за заявою особи, на користь якої прийнято рішення третейського суду.

Розглянувши заяву про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення суду третейського, суд може винести ухвалу як про видачу виконавчого листа, так і про відмову у видачі виконавчого листа. При цьому закономірно виникає питання про можливість апеляційного оскарження таких ухвал суду. Так, стаття 38911 ГПК свідчить про те, що ухвала суду про відмову у видачі виконавчого листа може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку протягом п"ятнадцяти днів з дня її винесення судом. Однак залишається питання про можливість оскарження ухвали про видачеісполнітельного аркуша.

Тема апеляційного оскарження ухвал суду про видачу або ж відмову у видачі виконавчого листа не залишилася без уваги і ВССУ, який у листі № 10-1385/0/4-12 від 27.09.2012 порахував за необхідне звернути увагу на деякі нюанси такого оскарження.

Як вже було зазначено, стаття 38911 ГПК передбачає винесення судом ухвали про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або ж про відмову в такій видачі після розгляду заяви про видачу виконавчого документа. Норми тієї ж статті 38911 передбачають можливість оскарження ухвали про відмову у видачі виконавчого листа, і тільки, так як про можливість оскарження ухвали про видачу виконавчого документа в статті не йдеться.

Розглядаючи варіанти, що свідчать про право апеляційного оскарження ухвали про видачу виконавчого листа, ВССУ звернувся до рішень КСУ № 3-рп/2010, № 12-рп/2010, № 18-рп/2010 та № 13-рп/2011. У зазначених рішеннях дано тлумачення нормистатьі 293 ЦПК, що вказує на можливість оскарження судового рішення у випадках, коли закон не містить прямої заборони на таке оскарження. Однак ВССУ не вбачає в такій позиції КСУ підстав для висновків про те, що ухвала суду про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду підлягає апеляційному оскарженню.

Апеляційному оскарженню підлягає тільки ухвалу суду про відмову у видачі виконавчого листа

Так, у висновках КСУ йдеться про можливість оскарження судових рішень, а не ухвал, а відповідно до статті 293 ЦПК тільки ухвали суду першої інстанції, зазначені в частині 1 статті, можуть бути оскаржені окремо від рішення суду. Отже, апеляційному оскарженню підлягає тільки ухвалу суду про відмову у видачі виконавчого листа.

Однак у тому випадку, коли одна із сторін все ж звернеться до суду апеляційної інстанції з метою оскаржити саме визначення про видачу виконавчого листа, суддя апеляційного суду (а не суд першої інстанції) повинен повернути апеляційну скаргу на підставі статей 292, 38911 ГПК.

Незважаючи на те що визначення про видачу виконавчого листа на рішення третейського суду не підлягає оскарженню, особа, стосовно якої таке визначення винесене, все ж має право звернутися до компетентного суду із позовом про скасування рішення третейського суду. Рішення про задоволення такого позову буде служити підставою для подання заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

ВИСНОВОК:

ВССУ, проаналізувавши норми чинного цивільного законодавства, прийшов до висновку, що апеляційному оскарженню підлягає тільки ухвалу суду про відмову у видачі виконавчого листа. Отже, визначення про видачу такого виконавчого документа не може бути оскаржене в апеляційному порядку. При цьому особа, щодо якої винесено ухвалу про примусове виконання рішення, має право оскаржити саме рішення третейського суду та визнати його таким, що не підлягає виконанню.